21 лютого - Міжнародний день рідної мови
   
   Міжнародний день рідної мови відзначається щорічно, починаючи з 2000 року. Це свято було започатковане у 1999 році на сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО та спрямоване на підтримку мовного та культурного розмаїття. За оцінками фахівців, із 6000 мов, які нині існують, більшість знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Привернення уваги міжнародної спільноти до цієї теми – важливий крок до визнання необхідності захистити різноманіття культур.
   В Україні Міжнародний день рідної мови відзначається з 2002 року відповідно до розпорядження Президента України №34/2002-рп «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови». За недовгий час свого існування це свято вже стало традиційним; прийшло розуміння того, що втрата народом своєї мови – це втрата не лише власного обличчя, це втрата унікальної власної душі. Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь, дозволяє передати їх нащадкам, пробуджує інтерес до пізнання світу, сприяє виявленню поваги до нашого минулого та об’єднує людей незалежно від місця і часу їхнього проживання.
   Українське слово набирало сили на пергаментах Нестора Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І.Нечуєм-Левицьким, П.Мирним, М.Коцюбинським, Л.Українкою та багатьма іншими видатними українцями. Давньою українською мовою написані козацькі державні документи і хроники. З XIV по XVIII ст. на теренах України побутувала староукраїнська мова, яка активно використовувалася як писемна. Поява новоукраїнської мови, яка згодом стала сучасною літературною, датується ХІХ ст. Лексично багата й витончена українська мова досконало передає найтонші смислові нюанси у творах Гомера й Овідія, Сервантеса й Шекспіра, Пушкіна й Міцкевича. Максим Рильський, Микола Бажан, Микола Лукаш залишили цілі бібліотеки перекладної літератури. Сьогодні важко знайти у світовій літературі видатну поему чи роман, які не мали б українського перекладу.
   Тож давайте не забувати, що збереження мови не просто залежить від кожного з нас, а є нашим обов’язком, своєрідним внеском у збереження світової культурної спадщини. Бережімо рідну мову, віднаходячи в ній всі духовні скарби поколінь, силу нашого сьогодення і впевненого поступу у майбутнє!
    Вітаємо всіх з цим святом і запрошуємо ознайомитись у читальній залі інституту з виставкою, яка присвячена святкуванню Міжнародного дня рідної мови.

Мова кожного народу
Неповторна і своя;
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші – тьохкіт солов'я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять,
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов'їну, барвінкову.
Колосисту – навіки
Українську рідну мову
В дар дали мені батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,
Бо ж єдина – так, як мати.
Мова кожного із нас.

Володимир Лучук