Розповісти про Одесу - завдання достатньо складне. Небагато знайдеться в світі міст, які за такий короткий термін свого існування придбали б таку популярність та любов величезної кількості людей.
   У другій половині XV століття Північне Причорномор'я стає частиною Оттоманської імперії. Закріплюючись на Чорноморському побережжі, турки зводять ряд фортець. Єні Дунья (Новий Світ) - одна з них. Вона будується в 1764 році біля селища Хаджибей на березі Хаджибейської (Одеської) затоки.




   Росія починає боротьбу з Туреччиною за панування на Півдні та вихід до Чорного моря. Під час чергової російський-турецької війни, 14 вересня 1789 року, загоном генерал-майора Йосипа де Рибаса, за участю українських козаків під керівництвом отамана Головатого, була узята фортеця Єні Дунья (Хаджибей). Згідно рескрипту Катерини ІІ 27 мая 1794 року на місці Хаджибею засновано нове портове місто. 2 вересня цього ж року під керівництвом Йосипа де Рибаса були закладені перші портові споруди. Дата 2 вересня 1794 року і є днем народження міста Одеси.
   Місто будується за планом, складеним талановитим інженером - полковником російської армії Францем де Воланом. У будівництві міста беруть участь не тільки відомі місцеві архітектори, такі як Ф. Боффо, Р. Торрічеллі, Ф. Гонсіоровський та інші, але і архітектори з Петербургу - Тома де Томон та А. Мельников. До кінця XVIII століття Одеса за чисельністю населення (403 тис.) стає четвертим містом Російської імперії, після Санкт-Петербурга, Москви та Варшави.
   Одесою керували послідовно, зокрема: де Рибас, Дюк де Рішельє, А. Ф. Ланжерон, М. С. Воронцов, Г. Г. Маразлі та інші.




   За часів градоначальника О.Ф. Ланжерона (1815-1820 рр.) Одесі було даровано режим порто-франко, який дозволяє безмитну торгівлю та зберігання імпортних товарів. Його вміла адміністративна діяльність сприяла процвітанню краю, розвитку зовнішньої торгівлі на півдні Росії і початку пароплавства на Чорному морі.









   При генерал-губернаторові Новоросійського краю і Бессарабії, князі М.С. Воронцові (1823-1854 рр.) Одеса перетворюється на головне торгівельне місто півдня Росії, і є одним з її найбільших промислових центрів. У місті бурхливо розвиваються освіта, наука та культура. У 1820 році виходить перша одеська газета. У 1825 році відкривається археологічний музей. У 1839 році засновано "Одеське товариство історії та старожитностей". Відкриті Рішельєвський ліцей, Інститут шляхетних дівиць, чоловіча та жіноча гімназії, училища, школи, міська публічна бібліотека.








   За часів генерал-губернатора Одеси графа П. Є. Коцебу (1862-1874 рр.) багато уваги приділялося благоустрою міста. Проїжджа частина вулиць моститься гранітною бруківкою, замість масляних ліхтарів з'явилися газові, був побудований перший у місті водопровід, відкрита перша залізнична лінія Одеса - паркан, почалося будівництво Херсонської залізниці. Були відкриті і почали свою роботу Новоросійський університет і перша міська казена жіноча Маріїнська гімназія, організовано Одеське товариство витончених мистецтв і відкрита Одеська художня школа. Одеська публічна бібліотека - одна з найбільших в Європі. Місто стає великим науковим і видавничим центром. У міському театрі виступають видатні вітчизняні та зарубіжні артисти.








   При міському голові Г.Г. Маразлі (1878-1894 рр.) в місті з'являються перші кінно-залізні дороги, міський Олександрівський парк (зараз парк ім. Шевченка), перша в Росії бактеріологічна станція, перша в Росії хімічна лабораторія для дослідження продуктів, благоустроєні грязелікарні. Відкрито кілька десятків училищ і народних шкіл, перша народна безкоштовна читальня, міська публічна бібліотека, художній музей. Одеська малювальна школа в 1889 році стала художнім училищем при Петербурзькій академії мистецтв. У його стінах вчилися Ф. Рубо, М. Греков та інші відомі художники. Введено електричне освітлення.








   Арман Емманюель дю Плессі, герцог де Рішельє був призначений на пост градоначальника указом від 27 січня (8 лютого) 1803 року. Посада градоначальника, дозволила йому на практиці застосувати прогресивні для того часу теоретичні погляди на необхідність свободи торгівлі, землеробства, виробничої діяльності, активного накопичення і обороту капіталів. Дозвіл російським та іноземним купцям провозити через Одесу іноземні товари, за винятком заборонених, транзитом до Молдови, Австрії і Пруссії різко підняло значення Одеського порту як одного з найважливіших у морській торгівлі для Центральної та Східної Європи та сприяло торгівельної активності міста. Значну увагу герцог приділяв будівництву та благоустрою міста. Перебування герцога Рішельє на посту градоначальника з 1803 по 1815 роки, з виконанням ним одночасно з 1805 року повноважень глави трьох губерній величезного Новоросійського краю, по праву вважається поворотним моментом в історії Одеси, який визначив подальший добробут і процвітання міста. Європейськи освічена, широко ерудована людина, яка володіла дивовижним поєднанням талантів економіста і політика з вражаючими працьовитістю, особистою скромністю і безкорисливістю, Рішельє добився того, що Одеса за всіма стандартами стала європейським містом. Чудова міська лікарня і не менш зручний припортовий карантин, відомий на всю Європу міський театр, перші на півдні вищі навчальні заклади, будівництво великих купецьких будинків, створення неповторного архітектурного вигляду одеських вулиць - важко перелічити всі напрямки багатогранної діяльності герцога де Рішельє.



   До 1910 року Одеса з більш ніж півмільйонним населенням стає третім по величині, після Петербургу і Москви, містом Російської імперії.






   У 1920 - 1925 роках, згідно ухвалі уряду, в місті формуються три курортні зони: Північна - Хаджибеївський та Куяльницький лимани, Приморська - Аркадія і Фонтани, Південна - Люстдорф. Одеса перетворюється на крупний курортно-оздоровчий центр.
   22 червня 1941 р. почалася Велика Вітчизняна війна. 73 дні війська і жителі міста героїчно стримували натиск ворога. Тільки наказ командування перервав цю героїчну оборону. За цей подвиг Одеса удостоєна звання Місто-Герой. Одесу звільнили 10 квітня 1944 р. Наслідки військових дій були катастрофічними. Зруйновані підприємства, портові і складські споруди, величезна кількість адміністративних і житлових будівель. Місто стояло в руїнах, але вже до кінця 1951 місто було відновлено.
   В історії музичної культури Одеса відома як місто, що подарувало світу великих музикантів ХХ століття - Давіда Ойстраха, Еміля Гілєльса, Святослава Ріхтера. Одеса - місто, з яким пов'язана творчість великих художників, серед яких найбільш відомі Іван Айвазовський, Кіріак Костанді та Василь Кандінський. З Одесою пов'язано літературна творчість багатьох всесвітньо відомих письменників: О.С. Пушкіна, Н.В. Гоголя, І. Буніна, О. Купріна, Шолом Алейхема, Ісаака Бабеля та ін.
   В Одесі жили і працювали: лауреат Нобелівської премії І. І. Мечников, лауреат Нобелівської премії І.Є. Тамм, лауреат Нобелівської премії С.Я. Вассман, Д.Менделєєв, М.І. Пирогов, І.М. Сеченов, Г.А. Гамов, Л.І. Мандельштам, Ф.М. Шведов, М.О. Умов, О.М. Ляпунов, М.К. Крайн, Г.М. Фіхтенгольц, О.О.Богомолець, В.П.Філатов, К.Д. Ушинський, М.Д. Зелінський, С.М.Некрашевіч. На сцені Одеського національного академічного театру опери та балету виступали великі співаки: Ф. Шаляпін, Е. Карузо, Л. Собінов.
   Сьогодні Одеса продовжує залишатися найбільшим туристичним та культурним центром на Півдні України. Місто має 23 міст-побратимів у різних частинах земної кулі. Крім того, з 14 містами нас зв'язують партнерські стосунки. "Одеса - найкомфортніше і найбезпечніше місто України" - такі результати засвідчив в лютому 2010 року Київський центр "Інститут міста", ґрунтуючись на показниках Держкомстату України і місцевих органів статистики.
   Одеса і сьогодні демонструє дійсний універсалізм, поєднуючи в собі найбільший в Україні морський порт, розвинену промисловість, курортно-рекреаційний комплекс, транспортну і фінансову інфраструктури.
   Вимоги сучасного життя, адміністративні та економічні реформи спрямовані на першочергове вирішення соціально-економічних питань. Обласна та місцева влада, підтримуючи історичні традиції, багаторічний досвід докладають усіх зусиль для подальшого процвітання та розвитку міста, забезпечуючи гідний рівень життя одеситів та гостей міста.
   Ми, одесити, твердо віримо у велике майбутнє нашого прекрасного міста!



   За матеріалами Інтернет-сторінки:
   http://www.ui.ua/ua/all_ukraine/Odesa/history/