визнаного класика української та російської літератури. Микола Гоголь - не тільки геніальний письменник, а й надзвичайно цікава людина. Його життя багато в чому залишається загадкою й донині.
   Народився Микола Васильович Гоголь 1 квітня 1809 року в селі Великі Сорочинці на Полтавщині. Батько його був праправнуком полковника козацького війська часів Богдана Хмельницького Остапа Гоголя. Пізніше знаменитий нащадок звеличить його до легендарної постаті й оспіває в образі Тараса Бульби. Дитинство майбутнього письменника минуло в селі Василівці в маєтку батьків. З 1818 по 1819 роки навчався в Полтавському повітовому училищі, а з 1821 по 1828 роки - у Ніжинській гімназії вищих наук.
   Любов до мови, відчуття слова закладалися у юного Миколи Гоголя уже з дитячих літ. Згодом він захопиться збиранням українських народних пісень, прислів'їв та приказок, готуватиме матеріали до українсько-російського словника. Пізніше він так писав про українську пісню: "Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не збагнув би минулого..." "Моя радість, життя моє! Як я вас люблю! Що всі холодні літописи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвінкими, живими
    літописами! Як мені допомагають в історії пісні!.." "Це народна історія, жива, яскрава, барвиста, правдива, що розкриває все життя народу". Ще в студентські роки, глибоко переймаючись соціальними негараздами, внутрішньо противлячись найрізноманітнішим виявам зла, вболіваючи за всю державу і свою "милу Україну", М. Гоголь настроювався на таку діяльність, "щоб бути по-справжньому корисним для людства". Загалом же всю творчість великого письменника було спрямовано на "очищення серця", "розуміння серцем", щоб досягти хоч якоїсь подоби суспільної гармонії.
   У 1828 році М.Гоголь переїжджає до Петербурга. Там у 1829 році він публікує свій перший твір - поему "Ганц Кюхельгартен". Через рік у журналі "Отечественные записки" з'являється повість "Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала", перша з циклу "Вечори на хуторі біля Диканьки". Романтична спрямованість, опоетизованість життя надавали творам М. Гоголя особливого колориту. Ґрунтовні знання усної народної творчості дозволяли майстру виводити картини дійсності у органічному переплетенні з вимислом, але мовби на реальному ґрунті життя. Особливо привабливим був ліризм, проникливість і любов автора до зображуваного, що неминуче справляло враження на читача, захоплюючи його уяву.
   Туга за батьківщиною, за мальовничою Україною, змусила М. Гоголя наприкінці 1833 року клопотатися про місце професора історії в Київському університеті св. Володимира. У цей же час він працює над книгами "Арабески", "Миргород" (1835 р.). З другої половини 30-х років подальший розквіт таланту М. Гоголя пов'язаний з його драматургією. Етапною навіть в історії театру стала його соціальна комедія "Ревізор" (1836 р.) Невдовзі після прем'єри п'єси М. Гоголь виїжджає на досить тривалий час за кордон. Він
   відвідує Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію. У 1842 році з'являється друком знаменита поема-роман "Мертві душі". У 1848 році письменник повертається на батьківщину, посилено працює над другим томом "Мертвих душ", але незадовго перед смертю спалює рукопис. Тяжка хвороба обірвала життя неповторного майстра слова у 1852 році.
   М.В. Гоголь двічі відвідував Одесу. У перший раз він прибув сюди 16 квітня 1848 року з Константинополя на фрегаті "Херсонес". Письменник зупинився в домі О. О. Трощинського (двоюрідного брата своєї матері) на Надєждинській вулиці (нині вулиця Гоголя, де на будинку № 5 встановлено пам'ятну дошку письменнику). Тут він зустрічався з братом О. Пушкіна, Левом, який на той час служив на митниці, а також з представниками місцевої інтелігенції. Вдруге М. В. Гоголь прибув до Одеси 24 жовтня 1850 року, знову зупинився в О. О. Трощинського і всю зиму працював над другим томом "Мертвих душ". Про перебування Гоголя в Одесі в 1850-1851 рр. збереглися спогади В. М. Рєпніної, А. П. Маркевича, О. О. Чижевича та інших. З них найбільш цікаві спогади А. П. Толченова - актора Одеського театру. Гоголь відвідував спектаклі цього театру, репетиції, при цьому робив свої зауваження акторам, вимагаючи від них "природності і життєвої правдивості", читав артистам свої твори. Письменник часто гостював у князя В. М. Рєпніна, який жив у будинку Кандиби на розі Херсонської (нині - Пастера) та Торгової вулиць. Влітку часто бував на дачі Рєпніних на Малому Фонтані.